Косівсько - Полянський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ст.№2

« Виховання учня - справжнього патріота »

Патріотизм-загальнолюдська цінність, яка у людині виховується у процесі становлення особистості, в процесі виховання і впливу засобів масової інформації на кожну дитину. Патріотичні почуття-це сплеск емоцій, які трапляються в пориві спільної праці, щоб знайти вихід із безвихідності,щоб захистити свою незалежність і волю. Патріотизм-це святе почуття, яке не піддається осміюванню, яке кличе на подвиг і навіть до самопожертви в ім’я Батьківщини, в ім’я дітей, яким належить майбутнє, в ім’я людини. Учитель чи вихователь повинен вкласти все це в кожного учня.

« Формування менталітету української нації »

Менталітет - він наш, притаманний лише нашій нації. Цього не змінити швидко . Але робити це треба . Щоб говорити конкретно, слід дати учням чітке визначення менталітету, вказати на його основні елементи, скажімо, привітність, гостинність, вдячність, ставлення до алкоголізму, наркоманії, готовність до самопожертви, тощо. Треба подумати, які національні риси зміцнити. Це завдання посильне не лише школі, вчителю, який з перших років навчання впливає на дитину, а й батькам.

• сім’я, і засоби масової інформації, і школа повинні мати одну святу мету. Націю можна врятувати , дбаючи не лише про екологію довкілля, а й екологію душі, якій так необхідна фізична й духовна чистота. На дітей чекають нові злети мрій, нові простори для плідної праці, нові відкриття. Висновок один: в менталітеті, притаманному нашій нації, є риси, які не прикрашають наш народ, не ставлять його в ряд цивілізованих націй. Намагаймося це зробити - удосконалювати національний менталітет.

« Толерантність – основна чеснота громадянина »

Толерантність - важлива людська цінність. Це терпимість, повага до чужої думки . Учіть толерантності змалку, з самого дитинства . В школі і вдома не можна допускати конфліктів, бійок, тоді не будуть битися хлопчики, не будуть скандалити дівчатка , тоді не буде проблем з поведінкою , а увага всіх дітей буде спрямована лише на опанування знань. У школі толерантність

виховується з молодших класів, а то ще й з дитячого садка, з сім’ї. Дотримуючись усіх вимог з часом кількість проявів нетолерантного ставлення один до одного зменшиться, а потім вони майже зникнуть.

Щоб діти були толерантні один до одного, до оточуючих, потрібен культ праці. Адже саме залучення всіх учнів до суспільно корисної праці змусить їх поважати один одного, брати приклад один з одного . При цьому важливо враховувати вік, схильності учнів, бажання , зацікавленість кожного

« Виховання порядності »

Порядність - від слова порядок, це коли людина , яка в житті , побуті й на роботі дотримується установленого законом або людською мораллю належного порядку. Порядність – це не лише зовнішній видимий порядок, а й внутрішній. Елементів порядності треба вчитися з дитинства. Це буде відчутно в результатах продуктивності праці, це буде й результат якості праці. Порядність – це вихованість дитини, риса, яка залишається на все життя без корегування . Завдання вчителів і батьків – привчати до порядності, тобто до життєвого порядку , до дисципліни праці. Характер і воля формуються в дитинстві і залишаються надовго.

«Здорова людина- здорова нація»

Найвища цінність у людини-це її здоров’я . Вона може оцінити це , якщо його втратить. Діти розуміють це лише підсвідомо, бо їм притаманна уява про свою вічність, або хоча б про довговічність. Уявлення про смерть, та ще й передчасну, природа не передбачила. Для чого людині знати про те, «що на роду написано». Закон передбачає відповідальність батьків і педагогів за збереження і зміцнення здоров’я школярів.

Кожен батько й учитель повинен ставити собі за мету не лише виховати дитину, навчити грамоти, а й тому, що все своє життя дитина має думати , що ні суспільству, ні своїй сім’ї не потрібні хворі люди, а отже, закласти фундамент майбутнього здорового способу життя. Тому на виховних годинах , на спільних засіданнях, потрібно звертати особливу увагу на роз’яснення дітям важливості збереження власного здоров’я, систематично проводити бесіди з дотримання техніки безпеки.

Пам’ятаймо, що лікар лікує тіло, а вчитель – душу і тіло.

Патріотизм – переконання, що твоя країна краща за інші тому, що саме ти в ній народився.

«Школа має жити з мрією, яка досяжна, важка, але об’єднує всіх: і дітей, і дорослих. Зірка повинна бути над кожним домом, в душі кожної людини. Без неї тужливо і пусто»

Тож, пам’ятай, що школа – це острівець культури на селі, яку нікому піднімати, крім самої школи, зразок високої моральності, центр духовного життя односельців. Вона може бути такою тільки тоді, коли в ній будуть навчатися учні з розвинутим почуттям відповідальності, національної гордості, світлої любові до рідного краю, до своєї Вітчизни, справжні патріоти своєї землі,учні, які у майбутньому стануть громадянами, гідними своєї країни й свого часу.

Успіх у вихованні значною мірою залежить від ставлення дітей до школи. Байдужість, звичайне перебування в ній, безбарвність навчальних буднів - ось де початок халатності у навчанні й порушенні дисципліни

на уроці , громадської пасивності . Від любові до школи, діяльної , активної, бере початок багато кращих поривань душі.

Таким чином, вся робота в навчальному закладі підпорядкована комплексному підходу до формування національно-патріотичних якостей дитини, майбутнього патріота незалежної України. Навчаючи – ми виховуємо, а виховуючи – ми навчаємо жити в гармонії із своїм внутрішнім світом, створюємо умови для реалізації внутрішнього потенціалу кожної дитини, розкриття її здібностей, обдарувань та талантів. Головне в цій роботі – сформувати особистість із стійкими національно-патріотичними якостями.